Зі скарбами пов’язано чимало містики, нібито їх спеціально заговорюють, довіряють їх охорону нечистій силі – тому їх так складно знайти.

 

З приходом християнства стало вважатися, що скарби охороняють біси. У зв’язку з чим шукачі скарбів піддаються великому ризику, так як нечиста сила дуже винахідлива.

 

Заговорені скарби можуть стерегти один або навіть кілька демонів. Разом з чаклунський захистом біси можуть створити дуже серйозну перешкоду для шукача скарбів. Деякі пошуковці для пошуку скарбів нерідко залучають священика.

 

Подейкують, що заговорені скарби, навіть якщо їх вдасться викопати, можуть в руках шукача перетворитися на гній або биті черепки. Так нібито нечисті жартують над людьми.

 

Але є й інша сторона: сторожами скарбів ставали не тільки жертовні тварини. Бувало, той, хто брав N-ну суму зі скарбу і не повертав вчасно на місце, перетворювався сам в зберігача заритих багатств.

 

Ще в повір’ях є і розповіді про скарби, які можна було обрахувати або обміняти на інші гроші. Наприклад, в скарб могли покласти таке ж число монет, але меншого номіналу.

 

Багато оповідань і про те, що знайдені багатства приносили нещастя власникові, провокували скандали в сім’ї, а то і смерть.

 

У народі вірять, що скарби частіше дістають люди недосвідчені, прості. Раніше часто знаходили скарби діти, які страждали, були часто несправедливо скривджені. А ось жадібні шукачі скарбів не можуть взяти в руки скарб!

 

У переказах часто згадуються скарби, які сховали розбійники. Пояснюється це тим, що розбійники грабували часто і повинні були десь ховати свої багатства. У зв’язку з цим під скарбами стали розуміти не тільки зариті в землю скарби, а й покладені людьми багатства.

 

А ось що стосується того, як ховали скарби, інформації про це дуже мало. Тільки скарби, приурочені до якоїсь події відомі і в наші дні. Решта заховані скарби вважалося, що поклали в «давні часи».

 

Втім, сучасні шукачі скарбів – народ не особливо забобонний, багато надягають персні та амулети, викопані з-під землі.

 

І додамо, що знайдені під землею або в схованках хрестики, церковне начиння – вдома, як правило, не залишають. Несуть або в храм, або в музей. Вважається, що це позбавляє від невдач в подальших пошуках.