Так чи інакше, хочемо ми цього чи ні, кожного шукача скарбів стосуватимуться закони, що дозволяють або забороняють приладовий пошук. Детальніше про загальні положення і правові аспекти використання металошукача в Україні опишемо нижче.
Сьогодні, в Україні діють такі законодавчі норми, які регламентують відносини держави і пошуковця.
Згідно зі Статтею 140 Цивільного Кодексу України: “Скарб, тобто зарита в землю або прихована іншим способом валюта (вітчизняна та іноземна), а також цінності, власник яких невідомий або в силу закону втратив на них право, повинен бути зданий особою, яка його виявила, фінансовому органу і переходить у власність держави. Особі, яка виявила і здала скарб фінансовому органу, видається винагорода у розмірі 25% від вартості зданих цінностей, крім випадків, коли розкопки або пошуки відповідних цінностей входять в коло службових обов’язків особи, яка здала виявлені цінності. Зазначене винагорода не видається особам, в службовий обов’язок яких входять розкопки або пошук відповідних цінностей (наприклад, учасники археологічних експедицій і т.д.) “.
У цьому випадку, якщо предмети представляють історичну, художню або іншу культурну цінність, вони беруться на державний облік як пам’ятники історії і культури і підлягають державній охороні. Якщо ж особа здійснює розкопки чи пошук, але це не входить в її службовий обов’язок, за виявлений і зданий скарб вона має право отримати винагороду.
При безоплатній передачі відповідній організації виявлені цінності, що мають музейне значення, винагорода в розмірі 25% видається організацією, яка прийняла зазначені цінності. Спори між особами, які виявили скарб, і фінансовими органами про розмір винагороди судам непідвідомчі, оскільки вони вирішуються в адміністративному порядку. Судам підвідомчі лише спори, що виникають з приводу того, хто саме виявив скарб і як слід розділити між кількома особами належну винагороду за скарб.
Але, якщо Вам здається, що цих 25% Вам недостатньо, і Ви вирішили залишити собі все, то в цьому випадку вступає в дію Стаття 193 Кримінального Кодексу України, яка встановлює кримінальну відповідальність за привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося у винного чужого майна. Ця стаття визначає: “Привласнення особою знайденого або такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна, яке має важливу історичну, наукову, художню або культурну цінність, а також скарбу, – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців “.
Особлива історична, наукова, художня, культурна цінність привласнених предметів (майна) або скарбу визначається у кожному конкретному випадку на підставі експертного висновку з урахуванням не лише їх вартості у грошовому вимірі, а й значення для історії, науки, культури. Формальною ознакою особливої історичної, наукової, художньої чи культурної цінності майна (скарбу) може бути, зокрема, визнання його національним надбанням України.
Саме заволодіння знайденим або таким, що випадково опинилося у винного, майном, при відсутності мети його присвоєння, не є злочином. Тільки подальші дії, пов’язані з утриманням майна та розпоряджання ним, є злочинними.
Злочин є закінченим з моменту присвоєння майна. Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю прямого умислу. Винний усвідомлює, що майно, яке ним привласнюється – чуже. До відповідальності за вчинення даного злочину може бути залучена лише особа, яка на момент вчинення злочину досягла шістнадцятирічного віку.
З юридичної точки зору, варто розрізняти поняття «Скарб», «Знахідка» і «Безхазяйне майно».
- Безхазяйне майно, згідно зі статтею 137 Цивільного Кодексу України, – це майно, яке не має власника або власник якого невідомий (але на відміну від скарбу, це майно не є захованим). Таким чином, не може бути визнано безхазяйним майно, власник якого відомий, але в даний час невідомо, де він знаходиться, а також майно, яким користуються члени сім’ї, родичі власника або яким розпоряджаються за дорученням власника.
- Знахідка, згідно статті 138 Цивільного Кодексу України, – це річ, яка вибула з володіння власника або особи, якій вона була передана у володіння власником, поза їхньою волею і будь-ким знайдена. Той, хто знайшов загублену річ, зобов’язаний або негайно повідомити про це особу, яка втратила річ, і повернути йому річ, або заявити про знахідку і здати в міліцію (якщо річ знайдена в місті або селищі міського типу) або до виконкому сільської Ради (якщо річ знайдена в сільській місцевості). Якщо річ знайдена в установі, на підприємстві або транспорті, необхідно здати її адміністрації відповідної організації. Вибір одного із зазначених обов’язків належить особі, яка знайшла загублену річ. Громадянин, який знайшов річ і повернув особі, що загубила її, або здав її в установленому порядку, має право отримати від особи, яка загубила річ, а в разі переходу речі у власність держави – від відповідної державної організації відшкодування витрат, пов’язаних із зберіганням і здачею речі. Виплата будь-яких винагород за знахідку (на відміну від знаходження скарбу) Законом не передбачена.
NB: Стаття 193 Кримінального Кодексу України поширює свою дію не тільки на «Скарб», а й на «Знахідки» і «Безхазяйне майно».
Окремо варто відзначити знахідки, які відносяться до “військової” категорії. Багатьом з нас нерідко трапляються в землі артефакти часів ВВВ. Якщо Вам трапляються в землі боєприпаси у вигляді авіабомб, що не розірвалися, снаряд, мін, гранат, патронів … – ні в якому разі не намагайтеся дістати їх з землі. Крім того, що Ви ризикуєте поповнити число жертв давно минулої війни, Ви також ризикуєте вступити в серйозні протиріччя з законом, а саме: Відповідно до ст.410 КК України боєприпасами є частина (вид) озброєння, безпосередньо призначеного для ураження живої сили противника, знищення його бойової техніки, руйнування укріплень, споруд і виконання спеціальних завдань. До боєприпасів належать артилерійські, реактивні снаряди, бойові частини ракет і торпед, патрони до стрілецької зброї, гранати, авіаційні і глибинні бомби, інженерні і морські міни, підривні заряди, димові шашки.
Тому порада – залиште ці залізяки там, де знайшли. Якщо знахідки явно небезпечні для оточуючих, обгородіть це місце і викликайте МНС. Правда, бажано, зробити це анонімно! Для цього просто визначте по GPS точні координати місця, які потім можна передати диспетчеру.
З законами поки все! Далі рекомендації.
Копаючи на полях, особливо засіяних, намагайтеся запитати дозвіл у господарів (якщо звичайно знаєте де вони), якщо ж поле просто переоране, цього можна і не робити.
Останнім часом з’явилося багато чуток про те, що десь щось заборонили, ввели реєстрацію для металошукачів. Так ось, за даними на кінець 2018 року нічого подібного немає. Не копайте в місцях культурної та історичної спадщини, що охороняються державою (якщо, звичайно, не домовитеся з доглядачем). Для тих, хто не знає де знаходяться місце культурноої спадщини, ось посилання на ПЕРЕЛІК ОБ’ЄКТІВ КУЛЬТУРНОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ЗНАЧЕННЯ.
Це, практично, всі обмеження. Всі інші простори нашої країни доступні Вам для пошуку. З огляду на нинішню ситуацію в країні, народним обранцям ще довгий час буде не до подібних законів. Тому – не варто себе обмежувати в цьому чудовому хобі.
Якщо ви не байдужі до майбутнього свого хобі, якщо ви хочете не просто шукати, а шукати вільно і легально, не побоюючись переслідування, якщо ви розглядаєте своє захоплення в перспективі – приєднуйтеся до Спілки Дослідників Культурної Спадщини!